Антон Семиженко
журналіст, редактор
Як ісландці провели свій майдан і написали конституцію
Під час кризи 2008 року економіка Ісландії зазнала колапсу. Три найбільші банки, що активно працювали на європейському ринку, збанкрутували. Обов’язок виплачувати 67 мільярдів євро депозитів ліг на державний бюджет, а отже, на плечі кожного з 320 тисяч громадян Ісландії. Ті обурилися: банкіри приймали рішення, ні з ким не радячись, а розплачуватися за їх помилки доводиться народу. Крім того, стало відомо, що власники банків маніпулювали коштами, кредитували свої бізнеси. Держава дивилася на це крізь пальці.
Одна з причин, що так вийшло – в старій конституції країни. Документ 1944 року – повна копія основного закону Данського королівства 1876-го, до якого Ісландія тоді належала, тільки “монарх” у ній замінено на “президент”. Текст давно застарів, і політики на кожних виборах обіцяли ухвалити нову конституцію. Втім, потрапивши до парламенту, забували про це: переписати документ означало б поставити себе в чіткі рамки. Невизначеність давала бюрократам більше можливостей.
11 жовтня 2008 року, за кілька днів після перекладання боргу банків на держбюджет, співак і громадський активіст Гердур Торфасон вийшов на площу перед будівлею альтингу, ісландського парламенту. Давав перехожим мегафон і просив їх поділитися думками щодо стану справ у країні. В найближчий вихідний Торфасон організував “Протест каструль і сковорідок”. На площі, стукаючи в кухонне начиння на знак незгоди з державною політикою, зібралися кількасот людей. Активісти сформулювали чотири вимоги: відправити у відставку уряд, голову державного банку, комісію з фінансового моніторингу, а також провести дострокові парламентські вибори. Надалі мітинги відбувалися щотижня. Основні ісландські медіа належать близьким до влади людям, тому про акції повідомляли мало. Людей збирали через соцмережі.
Літур АРНАСОН фізик і кінорежисер, учасник протестів
Цей колапс був не лише наслідком подій у світі. Долучились і суто ісландські обставини. Я назву їх вам – це корупція, корупція й ще раз корупція
20 січня 2009-го Альтинг зібрався на першу в новому році сесію. Перед ним мали звітувати міністри й голова Національного банку. Під парламентом зібралися 2 тисячі протестувальників. Вони закидали його сніжками, яйцями, йогуртами, жерстяними банками з-під кока-коли. Кілька вікон розбили. Поліція заарештувала 20 людей. Наступного дня перед альтингом зібралося вдвічі більше народу. Один із демонстрантів виліз на дах і розгорнув великий плакат із гаслом: “Зрада через дурість – все одно зрада”. Влада відпустила арештованих, погодилася на дострокові парламентські вибори, а за кілька днів у відставку пішов уряд. На цьому ісландський майдан закінчився.
Ґудмундур АСҐЕЙРССОН
Було відчуття, що ми наблизилися до кінця цього режиму. І люди, замість вибухати обуренням і протестувати, подумали: ця система й так рано чи пізно завалиться. Краще думати, чим займемося після цього
Опитування показало: більш як половина виборців проголосували б тоді проти всіх. Провідні політичні сили – Прогресивна партія Ісландії, Партія незалежності, Ліві та Зелені – не задовольняли потреб народу. Рівень довіри до парламенту впав до 9%. Більшість вважала, що депутати відстоюють інтереси банків і бізнесу, а не людей.
Катрін ОДДСДОТТІР юристка, член конституційної ради
Партії не є чимось поганим. Але вони чинять одне відчутне зло – дають людям можливість не думати. Пропонують просто поставити “галочку” навпроти певної групи діячів і довіритися їм у політиці. Так ми передаємо свою участь у житті суспільства іншим. Через це спотворюються принципи демократії. Адже її ідея – в тому, щоб влада розподілялася так рівно, як це можливо. Щоб у кожної конкретної людини було якомога менше влади. Тоді вона буде найменш корумпованою
Стурла ЙОНССОН політик
Уявіть, що з вами – десятеро дітей віком від 6 до 8 років. Ви заводите їх у кімнату, посеред якої – великий шоколадний торт. Наказуєте нічого не чіпати й лишаєте їх самих на півгодини. Вгадайте, що станеться? А якщо ви в цей час сидітимете в кімнаті, діти не їстимуть. Саме так і з корупцією серед політиків. Щойно суспільство перестає за цим слідкувати – їхні руки, обличчя й усе решта будуть у торті
Учасники демонстрацій вирішили утворити власний громадський рух. Так його й назвали – Громадський рух. Потім домовилися йти в політику і брати участь у виборах до парламенту. Щоб не стати типовою партією, узгодили кілька принципових моментів. По-перше, що ця політсила проіснує максимум вісім років. По-друге, на кожних зборах публіка голосуватиме, чи вона ще потрібна. По-третє, Громадський рух не матиме лідера або вертикальної структури. Ще одна умова: до парламенту можуть балотуватися тільки нові люди. Виборчий список відповідав принципу гендерної рівності: за однією жінкою йшов один чоловік. Громадський рух сформував три головні політичні вимоги. Перша – притягнути до відповідальності винних у фінансовому колапсі. Друга – зробити прозорою фінансову діяльність держави. І третя – прийняти нову конституцію.
На виборах нова партія отримала чотири депутатські мандати з 63-х. Фракція, як і партія, проіснувала півроку: люди розсварилися через розбіжності в поглядах. Значно більшого успіху досягла сформована в цьому ж середовищі Найкраща партія. Вона – найпопулярніша в Рейк’явіку: має третину місць у мерії, а її лідер Йон Гнарр керує столицею. Більшість ідей щодо управління містом Найкраща партія бере із сайта “Найкращий Рейк’явік”, де спілкуються його мешканці. А Громадському руху вдалося запустити процес створення нового основного закону. У червні 2010-го 36 депутатів альтингу проголосували за формування конституційної асамблеї. Її склад обирали загальним голосуванням. До асамблеї, зокрема, ввійшли професор економіки, директор Інституту етики, фермер і 24-річний студент-політолог.
Катрін ОДДСДОТТІР юристка, член конституційної ради
Ми вирішили обрати 25 людей абсолютно різних поглядів, професій і рівня достатку. Лише так вдасться прийняти правила, за якими зможемо жити всі. Не те, що задовольнило б більшість і лишило непочутою меншість – а те, що задовольнило б усіх. Тому ми говорили, говорили й говорили. Стараючись ніколи не зриватися на крик.
Спершу було складно. Ідеї, до яких дійшли, здавалися нам недосконалими. Тому переживали, що коли викладемо проект в інтернет і його побачать люди, від нас відвернуться. Але сталося навпаки: люди потягнулися тисячами
Літур АРНАСОН фізик і кінорежисер, учасник протестів
В Ісландії є політичні партії, й вони пропонують “меню”, в якому ви можете взяти все або нічого. А ми хотіли, щоб виборці змогли обирати тих, хто їм подобається найбільше. І щоб могли змішувати різні меню – голосувати за більш ніж одну партію, за різних кандидатів у різних політичних силах
Катрін ОДДСДОТТІР юристка, член конституційної ради
Традиційно вважаємо, що влада має три гілки – законодавчу, виконавчу і судову. Але забуваємо про ще одну – владу багатства. Адже грішми можна впливати на всі три гілки, а також на медіа, які доносять людям інформацію. Тому ми запропонували норму про те, що політичні партії не можуть приймати пожертви, більші за певну суму. І щоб вони виклали свої доходи у вільний доступ. А структура власності медіа має бути прозорою, щоб багатій не міг володіти телеканалом чи виданням таємно
Конституційна асамблея працювала з 7 квітня по 29 липня 2011 року. Коли проект нового основного закону оприлюднили, тільки на його Facebook-сторінці за тиждень з’явилося понад 3 тисячі коментарів. Найпопулярнішими виявилися ідеї створити стратегічний запас продовольства і покращити захист тварин. Нова конституція пропонувала збільшити вагу референдумів. Навіть невелика частина громадян могла скасувати певний закон чи запропонувати свій.
Щоб новий основний закон набув чинності, він мав витримати три голосування. Спочатку його повинні оцінити на загальному референдумі, потім проголосувати проект у парламенті. І якщо в обох випадках результат позитивний – конституцію затверджує новий склад альтингу. Референдум відбувся 20 жовтня позаторік. Новий основний закон підтримали 73% ісландців. Але парламент у березні торік закрив свою останню сесію, не поставивши проект конституції на голосування.
У новому складі альтингу коаліцію сформували Партія незалежності й Прогресивна партія, які правили до “революції каструль”. Під час виборчої кампанії про нову конституцію вони практично не згадували. Людям пообіцяли списати борги і знизити податки. Тому більшість спокійно сприйняли те, що про основний закон “забули”.
Літур АРНАСОН фізик і кінорежисер, учасник протестів
Більшість ісландських політиків сприймають нову конституцію як заяву про свою відставку. Ось чому вони завжди будуть проти неї
Вибране з конституції, написаної народом Ісландії
Усім гарантуються умови для гідного життя. Людське розмаїття має підтримуватися всіма можливими способами.
Дитині гарантовано врахування її думки щодо всіх речей, які її стосуються.
Інформація та офіційні документи органів влади мають бути у вільному доступі, за винятком перелічених у законі випадків.
ЗМІ повинні мати прозору структуру власності, відкриту широкому загалу.
Кожному гарантоване право на психологічну й медичну допомогу за найвищим із можливих стандартів.
Система освіти має підлаштуватися під кожного учня, відповідно до його здібностей і схильностей.
Нікого не можна піддавати примусовій праці.
Якщо людина завдала своєю діяльністю шкоди природі – вона має відновити її так добре, як це можливо. Багатства природи можна використовувати лише тією мірою, щоб не виснажувати їх у тривалій перспективі. До природи слід ставитися як до суб’єкта зі своїми правами.
Природні ресурси не можуть перебувати у приватній власності. Вони є спільною й постійною власністю всього народу.
Парламент є недоторканний. Ніхто не може порушувати його безпеку чи свободу.
Кількість жінок і чоловіків у парламенті має наближатися до рівної.
Право бути обраним до парламенту має кожен громадянин Ісландії з правом голосу. Інша умова – незаплямована репутація.
10 відсотків виборців можуть скликати національний референдум щодо більшості з прийнятих парламентом законів. Винятки – закони щодо бюджетної політики, податків і громадянства. Якщо більшість на референдумі висловиться проти закону – його відхиляють.
Я більше ніколи не проголосую за політиків зі стажем
Ініціатор ісландської “революції каструль” Гордур ТОРФАСОН, 69 років, радить громадським активістам працювати за правилами того суспільства, яке вони прагнуть побудувати
Отже, поразка?
– Політики зупинили процес. Але це не означає, що ми маємо здатися. Суспільство не змінюється за день чи за рік. Тут мова про десятиліття.
Я – гей, і перший у країні заявив про це публічно. Це сталося 1975 року. Наступного ранку дізнався, що втратив усе – контракти, прихильність публіки. Я кілька років належав до трійки найненависніших людей в Ісландії. Мене навіть убити намагалися. Але я не здався. Створив організацію із захисту прав геїв, їздив країною, говорив із людьми. Було непросто й не завжди приємно. Але 2008-го в нас з’явився закон, що гарантував рівність прав, незалежно від сексуальної орієнтації, релігії чи кольору шкіри. Тобто хоч і через 32 роки, але нація це сприйняла.
Коли починаєш боротьбу, можеш бути зовсім сам. Але невдовзі починається дивна річ: тебе знаходять люди, які думають так само. І раптово вас стає багато.
Знаєте, чому іще революція захлинулася?
Чому?
– Тому що депутати нового парламенту поховали процес зміни конституції пізньої весни. Невдовзі почалося літо, а це для кожного ісландця – священна пора. Влітку змусити нас об’єднатися неможливо. Дев’ять місяців на рік холодно, люди весь час у будівлях. А коли настає літо й температура піднімається до 10 тепла, всі їдуть на природу і проводять там якомога більше часу. Про політику в ці місяці народ думає в останню чергу.
В Ісландії є дві основні політичні партії – Незалежна й Прогресивна. За десятиліття при владі вони вкрали найцінніші ресурси. І нічого не хочуть змінювати, адже тоді втратять вплив. Торік ці партії повернулися до влади, пообіцявши людям списати борги перед банками-банкрутами. Їм повірили. Але молодь уже майже не ходить на вибори, пробує створити свої політичні сили. Зрілі люди щодо цього скептичні: мовляв, молоді не мають досвіду. Але я питаю в них: досвіду чого – брехні, надурювання й крадійства? Я більше ніколи не проголосую за політиків зі стажем. Навіть до людей, випадково вибраних із телефонного довідника, довіри більше.
Нова конституція – хороший документ?
– Так, вона дає стимул рухатися вгору. Захищає нашу природу. Ми й далі боротимемося за неї. Багато активістів розчарувалися, коли ісландці купилися на обіцянку політиків пробачити їхні борги. Але моя робота – надихнути цих людей знову. І не лише в Ісландії. З 2008 року я в середньому даю по два інтерв’ю на тиждень ЗМІ з усього світу, сприймаю це вже як роботу. Щойно повернувся з Нової Зеландії, читав там лекції.
В Україні теж є прагнення змінити правила, за якими живе суспільство. І так само політики намагаються загальмувати реформи, щоб не втратити вплив і доступ до ресурсів. Як порадите діяти активістам?
– Перше – оберіть хороших лідерів. Друге – більше спілкуйтеся з людьми й одне з одним. Збирайте інформацію, з’ясовуйте, чого хочуть співвітчизники. Третє – працюйте за правилами того суспільства, яке хочете побудувати. Ми могли б досягти більше змін, якби вирішили діяти жорстко, погрожували людям чи вбивали їх. Але в суспільстві, яке будуємо, бачити насильство не хочемо. Тому Ісландія й рухається повільно. Але цей рух мирний і невідворотний. Так можливо всюди – байдуже велика країна чи маленька. Головне – заразити своїми ідеями якомога більше людей.
ОПИС
Розвідка про те, як ісландці намагались самі написати для себе конституцію – і що в результаті з цього вийшло. Також – інтерв’ю з ініціатором змін в Ісландії, громадським акитвістом Гордуром Торфасоном. Використано цитати ісландців із фільму Міґеля Маркеса “Pots, pans and other solutions” – із дозволу режисера
ОПУБЛІКОВАНО
В журналі “Країна” у грудні 2014 року.
ЖАНР
ФОТО
Ілюстрація дизайнерів журналу “Країна”.