Лиш півдоби, як я в Ізраїлі — а в кишені джинсів уже дзеленчать ключі від квартири в Тель-Авіві. Там живуть і зберігають усі свої речі Женя й Сергій. Ми побачились уперше в житті, до того трохи переписувались із Женею в фейсбуці. А тепер у мене в кишені ключі від усього, що в них є.

– Толік – він хороший, роботящий, і Таню свою любить. Бив її, правда. Зате не алкаш, – розповідає бабуся.
Ми сидимо на лавці перед нашими ворітьми. Через дорогу на такій же лавці сидить жінка. У блакитному халаті, в хустці. Кажуть, що симпатична – здалеку не видно. А підходити не варто – її Толік, розповідають, дуже ревнивий.

Пуща-Водиця – ліс – спальний район Виноградар – довга вулиця Фрунзе – Контрактова площа. Такий маршрут столичного 12-го трамвая. В неділю по обіді у ньому гамірно: після відпочинку на природі люди повертаються до столиці. Одразу за лісом, біля кількох наливайок, підсідає дідок. У руці – загорнутий в целофан магазинний бутерброд, в очах – підживлене алкоголем бажання спілкуватися.